радянська течія руху опору в україні реферат

Реферат з історії України Рух Опору в Україні Як і в інших частинах окупованої Європи, незабаром після приходу німців на Україні виник підпільний рух, що був головним чином реакцією на політику нацистів. Радянські автори не вагаючись пишуть, що радянське підпілля на Україні яв- ляло собою масовий інтернаціональний рух представників 62 національностей. Але, Селяни Сумщини вітають радянських бійців. Вересень 1943 р. за їхніми ж даними, українців у лавах радянських партизанів, без сумніву, було не- пропорційно мало. Складаючи майже 80 % населення, українці, проте, становили тільки 46 °о бійців п'яти найбільших з'єднань радянських партизанів на Україні (й лише одну третину з'єднання Ковпака).

В українському антифашистському русі Опору існувало дві течії: радянський рух Опору (партизани і підпільники) та національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН. Радянський рух Опору. Прагнув до відновлення статусу України у складі СРСР. Наприкінці 1942 р. в Україні діяло 800 партизанських загонів. Їх дії координував Український штаб партизанського руху на чолі з Т.Строкачем. Виникли великі партизанські загони і з'єднання на чолі з С.Ковпаком, М.Попудренком, Сабуровим, Федоровим, І.Боровиком, П.Вершигорою, М.Наумовим та іншими.

Висновок. В Україні рух Опору в роки Другої світової війни був представлений двома течіями: комуністичною і націоналістичною. Розкол у русі Опору в Україні перешкоджав швидкому звільненню України від німецько-фашистських окупантів. І радянські партизани, і ОУН—УПА намагалися максимально зібрати і сконцентрувати реальні українські сили в боротьбі проти завойовників. Рух Опору став справжнім другим фронтом Великої Вітчизняної війни. ■ Дати: червень 1942 р., 14 жовтня 1942 р., осінь 1943 р. ■ Поняття, терміни, назви: рух Опору, ОУН—УПА, УШПР. ■ Особистість в історії: С. Ковпак, Р. Шухевич (Тарас .

У русі Опору брали участь утікачівійськовополонені партійні й безпартійні дорослі й діти. Причини розгортання руху Опору: окупація батьківщини загарбниками; жорстокість окупаційного режиму; цілеспрямована діяльність радянського керівництва з організації руху Опору на окупованих територіях. Форми опору: Пасивні: різноманітна допомога партизанам; відмова співпрацювати з окупаційною владою; саботаж окупаційної влади; випуск бракованої продукції; зрив поставок продуктів харчування для окупаційної армії; ухиляння від робіт тощо.

Розгортання руху Опору в Україні. 2. Радянське підпілля і партизанський рух в Україні. Незважаючи на кривавий нацистський терор, до партизанської й підпільної боротьби ставали найбільш мужні люди, переважно комуністи, комсомольці та бійці Червоної Армії, які потрапили в оточення. У складних умовах підпілля, щодня піддаючи себе смертельному ризику, вони збирали на полях недавніх боїв кинуту зброю, готували мережу явок, шукали і налагоджували зв'язок з «Великою землею» (так називали радянську територію за лінією фронту), розмножували та поширювали антифашистські листівки.

Рух опору в Україні (варіант 2) — презентація з історії України на порталі GDZ4YOU — з нами вчитись дійсно легко, відчуй це! . Течії Руху Опору в Україні (1941-1944 рр.) Радянська Націоналістична Мета Відновлення радянської влади на території України Відновлення незалежності української держави Організаційне оформле-ння 1941-1942 рр. - партизанські загони, з'єднання; травень 1942 р. - центр. штаб партизанського руху (Пономарьов); 1942 р. – УШПР (Страхач); 1943 р. – партизанські з'єднання Ковпака.

в Українi посилила рух опору нiмецькiй владi i що та частина населення, яка спiвчувала нiмцям, вiдвернулася начебто вiд них. Аналогiчнi мiркування висловлював i генерал-лейтенант А. Хойзiнгер. Позицiя ОУН стосовно радянського партизанського руху в цiлому вiдповiдала намiрам нiмцiв. Тому останнi, зi свого боку, докладали чималих зусиль, щоб усiма засобами компрометувати взагалi антифашистський Опiр в Українi, всiляко роз'єднувати всi його сили, позбавляти їх активностi, направляти одну проти iншої. І в цiй площинi нацисти мали певнi успiхи, хоч, зрозумiло, побороти антифашистський збройний спротив вони не зумiли, добиваючись лише окремих тактичних результатiв.

На Україні цей рух був виражений трьома течіями: радянською, націоналістичною, польською. Найбільш поширеною течією руху Опору була радянська. Вона ставила собі за мету- визволення від загарбників та відновлення радянської влади. Організаційне оформлення відбулося на протязі 1941-1942 років. Рух був представлений діяльністю партизанських загонів, підпільними групами.

Реферат на тему: Рух опору в Україні під час другої світової війни 22 червня 1941 p. Німеччина та її союзники без оголошення війни напали на Радянський Союз. Розпочалася Велика Вітчизняна війна. З перших днів окупації на території України розгорнулася антифашистська боротьба. Причинами розгортання руху. 1) окупація батьківщини іноземними загарбниками . — антигітлерівське підпілля; В антифашистському русі Опору існували дві течії: — радянська (партизанські загони, радянське підпілля), представники якої боролися за визволення України від німецько-фашистських загарбників, відновлення Радянської влади

Радянський рух Опору. Директива радянського уряду від 29 червня 1941 року закликала до всенародного руху Опору нацистам, створення партизанських загонів та підпільної діяльності. 7 липня 1941 року у зверненні Президії Верховної Ради УРСР, РНК УРСР і ЦК КП(б)У «До українського народу» підкреслювалося, що треба відродити «славні традиції українських партизанів, які нещадно знищували в роки громадянської війни німецьких окупантів. За різними оцінками істориків, у радянському Русі Опору в Україні взяли участь від 100 тис. до 500 тис. партизанів. 95 з них нагороджені званнями Героїв Радянського Союзу (С. Ковпак, О. Федоров — двічі), а 183 тис. нагороджені орденами та медалями. Довідка.

в Українi посилила рух опору нiмецькiй владi i що та частина населення, яка спiвчувала нiмцям, вiдвернулася начебто вiд них. Аналогiчнi мiркування висловлював i генерал-лейтенант А. Хойзiнгер. Позицiя ОУН стосовно радянського партизанського руху в цiлому вiдповiдала намiрам нiмцiв. Тому останнi, зi свого боку, докладали чималих зусиль, щоб усiма засобами компрометувати взагалi антифашистський Опiр в Українi, всiляко роз'єднувати всi його сили, позбавляти їх активностi, направляти одну проти iншої. І в цiй площинi нацисти мали певнi успiхи, хоч, зрозумiло, побороти антифашистський збройний спротив вони не зумiли, добиваючись лише окремих тактичних результатiв.

Рух Опору в Україні набув національної забарвленості. Окрім партизанської боротьби та діяльності комуністичного підпілля в Україні відбувалась збройна боротьба ОУН та УПА. Захист проектів. Учнівські групи презентують проекти про дві течії Руху Опору в Україні: «» та «національна течія руху Опору в Україні». Після цього відбувається обговорення та підведення підсумків. Презентація творчого проекту учнівської групи на тему «Радянська течія руху Опору в Україні». (супроводжується мультимедійною презентацією). 1 учень. Радянський партизанський рух у своєму розвитку пройшов декілька.

Існували дві основні течії руху Опору: комуністична (партизанські загони й радянське підпілля) і націоналістична (ОУН—УПА). У радянському партизанському русі можна виділити кілька етапів розвитку. На початку війни основним завданням була організація руху, збирання сил і розробка методів ведення бойових дій. Особливістю партизанського й підпільного руху в Україні було те, що в перший рік війни дії партизан і підпільників мали неорганізований характер, бракувало підготовлених командних кадрів і фахівців. У 1941 р. партизани мали на озброєнні тільки гвинтівки, карабіни,-револьвери, пляшки із запалювальною сумішшю.

Радя́нський партиза́нський рух на території України — рух Опору громадян Радянського Союзу проти німецьких окупантів та їх союзників на території України у 1941—1944 роках, організований радянськими та партійними органами, в тому числі — НКВС. Загальна чисельність українських партизанів, переважно із цивільних громадян, становила в 1941—1943 роках — від 5 до 30 тисяч бійців, в 1944 році — від 30 до 50 тисяч бійців.

В українському антифашистському русі Опору існувало дві течії: радянський рух Опору (партизани і підпільники) та національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН. Радянський рух Опору. Прагнув до відновлення статусу України у складі СРСР. Наприкінці 1942 р. в Україні діяло 800 партизанських загонів. їх дії координував Український штаб партизанського руху на чолі з Т.Строкачем. Виникли великі партизанські загони і з'єднання на чолі з С.Ковпаком, М.Попудренком, Сабуровим, Федоровим, І.Боровиком, П.Вершигорою, М.Наумовим та іншими. Формами боротьби партизан були

Течії руху Опору в Україні (1941—1944 рр.) Течії. Радянська. Націоналістична. Польська. Мета. Визволення від загарбників. Українська нарoдня влада всі екoнoмічні ресурси та всю людську енергію спрямує на пoбудoву нoвoгo державнoгo пoрядку, справедливoгo сoціяльнoгo ладу, на екoнoмічне будівництвo країни та культурне піднесення нарoду. В лавах УПА бoрються українські селяни, робітники та інтелігенти проти гнoбителів; за УССД; за націoнальне й сoціяльне визвoлення; за нoвий державний пoрядoк та нoвий суспільний лад. Запитання до документа. 1. Якою була мета боротьби УПА? 2. Який ідеал Української держави вбачали провідники УПА? 3. Чи можливо було в тих умовах досягти проголошеної мети?

Отже, в Україні в роки Другої світової війни існувало три течії руху Опору: — радянська (1941—1942 рр. — партизанські загони, радянське підпілля; діяла на українському Поліссі, Чернігівщині, Сумщині, налічувала 200— 600 тис. осіб); — націоналістична (1942 р. — похідні групи, УПА та інші загони, підпілля ОУН; діяла на території Волині, Галичини, українського Полісся, налічувала 50—200 тис. осіб); — польська (1941—1942 рр. — . Курська битва розпочалася 5 липня 1943 р. наступом німецьких військ і тривала 50 днів. Унаслідок важких кровопролитних боїв кращі танкові дивізії нацистів були знищені. Склалися сприятливі умови для наступальних опера¬цій Червоної армії, у тому числі і в Україні.